Формування національної правової системи України є наочним відображенням і втіленням суперечливої, значною мірою стихійної соціально-економічної, політичної і духовної трансформації українського суспільства. Результатом непослідовного, внутрішньо суперечливого процесу становлення нової правової системи, в якому переважаючою виявилась тенденція екстенсивного розвитку і кількісна сторона значно переважала якісну,- необхідним результатом такого процесу розвитку стала правова реальність, що представляла не так правову систему, як механічну сукупність (конгломерат) різних правових елементів [1].

Лише з прийняттям нової Конституції України більш певно визначилися загальні контури національної правової системи і виникла реальна можливість систематизації існуючих на той час численних нормативно-правових актів у різних сферах суспільного життя (особливо в економічній сфері). Отже, мова йшла про перехід від однієї форми правового впливу на економічну, політичну та інші сфери життя в Україні, характерної для початкового етапу формування національної правової системи, до більш високої форми цього впливу, якій властиві свідомий характер, доцільна спрямованість, раціональність [2]. 

Як зазначає автор, в результаті правового впливу не завжди виникає упорядкованість, відбуваються лише зміни, які можуть призвести навіть до руйнування об`єкта; тому не є правовим регулюванням правовий вплив, спрямований, наприклад, на різке реформування параметрів економічної системи, що не враховує внутрішнього стану і потреб цієї системи [3].

У цьому зв`язку суттєвого значення набуває розуміння юридичної техніки як способу формування та підтримання ефективності функціонування правової системи, способу, визначення якого залежить від характеру та особливостей тієї чи іншої правової системи [4] Як відзначено в літературі, юридична техніка є невід’ємним елементом правової системи [5].

Як такий спосіб формування сучасної правової системи (спосіб перетворення соціального у правове) виступає правова нормотворчість, серцевину якої складає законодавча (нормативна) техніка [6].

У літературі можна знайти різні визначення законодавчої техніки [7]. А втім, загальновизнаним є уявлення про систематизацію законодавства  як явище законодавчої техніки, однією з іманентних форм якої  є кодифікація, тобто удосконалення законодавства (усунення повторів, суперечностей і прогалин у чинному законодавстві) шляхом логічного упорядкування, доповнення і перетворення характеру законодавчого матеріалу та забезпечення системного регулювання на основі єдиних начал певної сфери більш-менш однорідних і стійких суспільних відносин [8].

Відтак, кодифікаційний акт виступає як своєрідна консолідуюча основа щодо всіх інших законодавчих та підзаконних актів, якими регулюється дана сфера відносин.

Отже, необхідно чітко розрізняти предмет законодавчого регулювання і предмет кодифікації. Якщо першим вважають суспільні відносини, що регулюються правом, то другим є певний законодавчий матеріал, що так або інакше, загалом, недосконало врегульовує суспільні відносини і тому потребує систематизації у формі кодифікації [9]

Далі буде

_______________________

[1]  Див.: Каган М.С. Системное рассмотрение основных способов группировки. – У кн.: Философские и социологические исследования. Л., 1977.- С.18.

[2]  Така форма правового впливу визначається як правове регулювання (див.: Орехова Т.Р. Правовое воздействие на экономику: понятие и формы.- Вестник Московского университета.- Сер.11, Право.- 2000.- №1.- С.67-69.)

[3]  Регулювати – означає знати внутрішню будову об`єкта регулювання, принципи його функціонування і трансформації (див.: Там само.).

[4]  Див.: Муромцев Г.И. Юридическая техника (некоторые теоретические аспекты).- Правоведение.- 2000.- №1.- С.14-18.

[5]  Див.: Там само.- С.19-20. При цьому автор зауважує, що юридична техніка відображає формалізовану сторону правової дійсності, нейтральну щодо моралі. Ця обставина створює можливість використовувати її як з позицій моральних, так і аморальних, в залежності від тих чи інших інтересів суб`єктів її застосування.

[6]  Див.: Там само.

[7]  Див.: Там само.

[8]  Див.: Ющик О.. Про визначення предмета Господарського (комерційного) кодексу України.- Віче.-2000.- №5.- С.21-22.

[9]  Суспільні відносини стають предметом регулювання кодексу не безпосередньо, а через трансформацію їх первинного недосконалого законодавчого регулювання, тобто як предмет вторинного, систематизованого законодавчого регулювання  (див.: Там само.).