Кінець 2023 року ознаменувався для Верховної Ради України прийняттям Закону України (ЗУ) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2023, № 51, ст.125). По факту внесені зміни до: 1) Регламенту Верховної Ради України, 2) ЗУ «Про запобігання корупції», 3) ЗУ «Про Конституційний Суд України», 4) ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Якщо схематично відобразити ту процедуру, яка закладена у цей закон, то вона виглядає наступним чином (з нашими коментарями):
1. Профільний комітет ВРУ не пізніш як за 90 днів до передбачуваної появи вакантної посади судді КС (або не пізніше 20 днів з дня непередбачуваної появи такої вакансії) через Апарат ВРУ оголошує на веб-сайті ВР оголошення про початок конкурсного відбору кандидатур на посаду судді КС. При одночасному виникненні більш ніж однієї вакансії конкурсний відбір може бути оголошений і проведений на всі вакантні посади.
2. Апарат ВРУ протягом 10 днів з дня оприлюднення оголошення про початок конкурсного відбору приймає від претендентів необхідні документи та реєструє їх у хронологічному порядку надходження. Інформація про осіб, які претендують на участь у конкурсному відборі на посаду судді КС, разом із копіями поданих документів оприлюднюється на веб-сайті ВР «з урахуванням обмежень, встановлених законом». Прийом документів завершується о 24 годині останнього дня строку, якщо документи подаються в електронній формі, та в час закінчення робочого часу Апарату ВРУ, якщо документи подаються в паперовій формі. Апарат ВРУ «не має права відмовити у прийнятті документів з інших підстав, ніж закінчення зазначеного строку».
Коментар 1.
Уже з самих перших кроків визначення конкурсної процедури виникає питання стосовно її раціональності.
Так, якщо у випадку передбачуваної вакансії посади судді КС ще можна було б погодитися з таким порядком, який встановлений цим законом, то щодо випадку непередбачуваної вакансії порядок її заміщення виглядає, м’яко кажучи, недолугим, оскільки вакансія залишається без її заміщення на кілька місяців.
Саме для таких випадків пропонується формування кадрового резерву (в тому числі використовуючи конкурсний відбір до резерву кадрів), про що йшлося у публікації стосовно суддів загальної юрисдикції (див. Що не так з конкурсом? Інформація до роздумів).
Наступне. Дивною виглядає ситуація з виникненням одночасно кількох вакансій. Звичайно, в житті така ситуація можлива. Проте постає питання: чому в такому разі конкурсний відбір лише «може бути» (як сказано в законі), а не повинен бути оголошений і проведений на всі вакансії одночасно?
Ще одне. Встановлюючи різні терміни завершення прийому документів в залежності від електронної чи паперової форми, вноситься зайва можливість виникнення конфліктних ситуацій. Якщо усі кандидати зобов’язані надати письмові документи, то їх електронна версія так само має бути надана не пізніше ніж встановлено для письмової версії.
У цьому випадку в Апарату ВРУ не буде головного болю з приводу розуміння того, чи є підстава відмовити у прийомі документів тій чи іншій особі. А хитруни навіть у цьому бувають, що засвідчує багата на різні ситуації практика...
+ + +
Наступний крок у конкурсній процедурі – розгляд профільним комітетом у 20-денний строк поданих документів від осіб, претендентів на посаду судді КС, і встановлення відповідності вказаних осіб вимогам Конституції України (щодо громадянства, віку, освіти і стажу, володіння державною мовою). За підсумком розгляду комітет приймає рішення про допуск або недопуск до конкурсного відбору осіб в якості кандидатів на посаду судді КС.
Рішення про відмову у допуску до конкурсного відбору повинно бути обґрунтовано. При цьому якщо особою подано не всі необхідні документи, визначені законом, комітет відмовляє у допуску особи до конкурсного відбору; водночас, помилки й неточності, виявлені в поданих документах, якщо вони не перешкоджають розумінню зазначених у них відомостей, не є підставою для відмови у допуску до конкурсу.
У випадку, коли кількість допущених до конкурсу осіб становить менше двох, оголошується новий конкурсний відбір.
Профільний комітет протягом трьох днів після прийняття рішення про допуск кандидата до конкурсного відбору передає його документи до Апарату Верховної Ради для організації проведення спеціальної перевірки відповідно до закону «Про запобігання корупції», а також копії таких документів до Дорадчої групи експертів, для оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів та надання списку оцінених кандидатів.
Коментар 2.
Очевидно, правильно, що рішення про допуск до участі в конкурсному відборі кандидатів на посаду судді КС або про відмову в допуску приймає парламентський комітет, а не Апарат ВРУ, секретаріат комітету чи його Голова. Адже іноді виникають питання стосовно відомостей про громадянство, стаж, тощо, на які буває необхідно шукати колективну відповідь. Від точності рішення залежить доля не лише одного конкретного кандидата, а може залежати доля усіх інших претендентів, які конкурують з ним.
Через це, на наш погляд, є невиправданим категоричне положення закону, згідно з яким у разі допуску до конкурсу лише однієї особи оголошується новий конкурс. У такому разі право найбільш законослухняного громадянина просто нехтується лише тому, що один або кілька інших діяли всупереч закону або "не вписалися" в закон. Подібне ігнорування права законослухняного громадянина не має жодного виправдання.
Вочевидь, більш правомірним і справедливим було б у такому випадку не оголошення нового конкурсу (що змусило б цього єдиного "правильного" кандидата повторно подавати документи), а в рамках оголошеного конкурсу оголосити додатковий прийом документів у більш стислий термін (наприклад, 10 днів) на участь в уже оголошеному конкурсі.
У такому разі знадобиться ще одне рішення комітету про допуск хоча б одного нового на додаток до допущеного кандидата до уже оголошеного конкурсу, і тоді як мінімум два кандидати зможуть конкурувати за посаду судді КС.
Лише у разі вибуття в ході конкурсу одного з них знадобиться оголошувати новий конкурс. Однак у такому разі перший конкурс буде вважатися таким, що відбувся, і не буде порушено права жодного претендента на конкурсний відбір на вакантну посаду.
+ + +
Далі конкурсною процедурою передбачено, що Апарат ВРУ, отримавши від Нац. агентства державної служби (НАДС) інформацію про результати спеціальної перевірки у триденний строк передає профільному парламентському комітету та Дорадчій групі експертів довідку про результати спеціальної перевірки щодо кандидата на посаду судді КС. У разі встановлення за результатами перевірки відомостей про кандидата, що не відповідають визначеним законом вимогам для зайняття посади судді КС, участь такого кандидата у конкурсному відборі «вважається припиненою».
Дорадча група експертів надає Верховній Раді список оцінених кандидатів на посаду судді КС, а також вмотивоване рішення щодо оцінювання відповідності моральних якостей і рівня компетентності у сфері права стосовно кожного кандидата. Апарат ВРУ протягом трьох днів з дня отримання списку оцінених кандидатів оприлюднює його на офіційному веб-сайті Верховної Ради.
Профільний комітет після отримання списку оцінених кандидатів, а також рішень Дорадчої групи експертів проводить співбесіду з такими кандидатами та приймає рішення щодо рекомендації про призначення на посаду судді КС. Після цього комітет подає на розгляд Верховної Ради рішення комітету, довідку про результати спеціальної перевірки, список кандидатів, оцінених Дорадчою групою експертів, а також документи, подані кандидатом.
Коментар 3.
Викликають запитання у цій процедурі «розмиті» формулювання стосовно технології та результатів спецперевірки НАДС. По-перше, не встановлено строки перевірки; по-друге, предмет перевірки («визначені законом вимоги для зайняття посади судді КС») міг би бути конкретизований хоча б посиланням на статтю 148 Конституції України, вимоги якої є вичерпними і не можуть бути доповнені законом України, не кажучи про підзаконні рішення.
Нагадаємо, що згідно з даною статтею «суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який володіє державною мовою, на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ятнадцять років, високі моральні якості та є правником із визнаним рівнем компетентності».
То що є предметом СПЕЦперевірки? Володіння кандидатом на посаду судді КС державною мовою? – Однак цю вимогу уже перевірив раніше профільний комітет парламенту. Досягнення встановленого віку 40 років? – Для цього не потрібна «спецперевірка».
До речі, тут можуть виникнути запитання. Наприклад, подав документи на конкурс громадянин, якому до 40 років не вистачає одного-двох місяців. Він виконав законну вимогу щодо віку чи ні? Якщо точно читати Конституцію, то необхідною умовою є досягнення громадянином 40 років на день призначення на посаду судді КС. Та оскільки конкурс разом з перевірками триває кілька місяців, то досягнення встановленого 40-річного віку на день призначення суддею КС є передбачуваною реальністю. То який висновок у цьому випадку повинен бути за результатами спецперевірки НАДС? – Якщо негативний, то ним порушується право громадянина, і він має усі підстави оскаржити даний висновок до суду. Як тоді бути з конкурсом, один із учасників якого оспорює своє право?
Далі, для встановлення наявності вищої юридичної освіти та необхідного стажу немає потреби у «спецперевірці», це раніше перевірив профільний комітет. Залишається спеціально перевірити «високі моральні якості» кандидата та встановити, що він «є правником із визнаним рівнем компетентності». Схоже, саме в цьому полягає призначення і сутність спецперевірки кандидатур до КС.
У такому разі навіщо після спецперевірки «Дорадча група експертів»? Щоб провести співбесіду з кандидатом, якої не проводиться в НАДС? Але ж за результатами спецперевірки у разі встановлення, що кандидат «не має високих моральних якостей» або «не є правником із визнаним рівнем компетентності», для даного кандидата участь у конкурсному відборі «вважається припиненою».
Дивна юридична формула, що не передбачає юридичного акта, документа, яким припиняється право громадянина на участь у конкурсі… Хто і яким актом «вважає припиненою» участь особи у конкурсі, – про це закон чомусь мовчить. Чиє саме та яке рішення у цьому випадку матиме можливість оскаржити до суду громадянин?
А може тут і прихована ідея-фікс конкурсу – поставити цілком керовану бюрократичну структуру НАД Судом та Парламентом? Парламентський комітет, а особливо, Дорадча група експертів (ДГЕк) – то, виявляється, тільки «димова завіса» для прикриття реального процесу відсіву непотрібних кандидатів…
Коли б участь кандидата у конкурсі припиняв хоча б профільний комітет ВРУ за рекомендацією ДГЕк (з урахуванням довідки НАДС), це ще можна було якось зрозуміти. Хоча й у такому випадку краще було б мати рішення Верховної Ради за рекомендацією комітету про зняття учасника з конкурсу.
Нарешті, ще один цікавий момент. ДГЕк оцінює кандидатів на посаду судді КС спершу за моральними якостями, а лише в другу чергу – за рівнем компетентності у сфері права. Але ж потрібно було встановити процедуру якраз з точністю до навпаки: спочатку професіоналізм, а на другому місці – моральні якості. Який толк у порядному судді КС, котрий не знає справи й приймає некомпетентні рішення?
Коментар 4.
Взагалі, проблема «доброчесності», як на мене, нав’язана нашому суспільству в останнє десятиліття якраз найбільш недоброчесною владою під прикриттям «боротьби з корупцією». Результат цієї «боротьби» – ще більша корупція, яка уже давно вийшла з берегів. А при тому професіоналізм у державному управлінні, навпаки, впав так, що досяг дна, і далі уже нікуди.
Але саме невігласи, аби прикрити свій непрофесіоналізм, налягають на «доброчесність». А проте, якщо професіонала видно за результатами його роботи, то «доброчесність» – штука туманна й непевна, нею можна жонглювати без чітких критеріїв як завгодно, вигадуючи нові й нові "критерії" оцінки "висоти" моральних якостей, за якими не стоїть нічого об'єктивного. "Високі" моральні якості чи не дуже - оцінка доволі суб'єктивна. А що свідчить про "визнаний рівень компетентності", як не висока якість професійної діяльності?
То хіба не є найбільш недоброчесним той, хто, не маючи навіть крихти професіоналізму, займає у владі місце професіоналів і нав’язує останнім свої дурниці? На моє переконання, справжній професіонал і є найбільш моральним, оскільки він переймається насамперед ділом. Адже без цього справжнім професіоналом не стати. Натомість непрофесіонал діла не знає, йому залишається перейматися тим, як утриматися при владі та ще й на безпідставно займаній посаді «наварити» у власну кишеню.
Наслідком перетасовки пріоритетів, коли на перший план виходить оцінка доброчесності, а професіоналізм ставиться на друге місце, стає така безглузда ситуація, яка склалася у триваючому конкурсному відборі на посаду суддів КС.
+ + +
Про те, як «працює» закон про конкурсний відбір суддів КС
Нагадаємо, що згідно ст.148 Конституції України до складу КСУ входять 18 суддів, яких призначають Верховна Рада України – 6, Президент України – 6, з’їзд суддів України – 6.
На даний час вакантними є п’ять посад судді КСУ: три – за квотою парламенту України та дві – за квотою з’їзду суддів України.
За квотою ВРУ на три вакансії допущені до конкурсу усього 25 осіб, тобто в середньому по вісім кандидатів на одну посаду. Матеріали на вказаних осіб надійшли до групи експертів (ДГЕк) ще 7 грудня 2023 року.
На дві вакансії за квотою з’їзду суддів допущені до конкурсу Радою суддів України 16 осіб, тобто у середньому по вісім кандидатів на одну посаду. Матеріали на цих осіб до ДГЕк надійшли ще 28 листопада 2023 року.
Таким чином, усього допущено до конкурсу ВРУ та Радою суддів 41 особу, однак фактично беруть участь у конкурсному відборі 38 кандидатів, оскільки три кандидати подали документи одночасно до парламенту і ради суддів та були допущені до участі в конкурсі за обома квотами. Одна з кандидаток, очевидно, не дочекалася запрошення від експертів і написала заяву про припинення участі в конкурсі. Відтак, на п’ять вакантних посад були допущені до конкурсного відбору усього 37 кандидатів.
Далі за законом «Про Конституційний Суд України» впродовж чотирьох місяців (!) ДГЕк вивчатиме документи і матеріали щодо всіх кандидатів, проведе з ними публічні співбесіди з трансляцією їх онлайн на сторінках ДГЕк та на сайті Конституційного Суду.
Пройшло уже з грудня ті чотири місяці, і що ми маємо зараз на виході «конкурсу»? …
За квотою Верховної Ради України з 25 кандидатів:
1. «Забраковані» експертами та припинили участь у конкурсі «за результатами оцінки відповідності критерію високих моральних якостей» – 13.
2. «Забраковані» експертами та припинили участь у конкурсі «за результатами оцінювання рівня компетентності у сфері права» – 3.
3. Припинили участь у конкурсі за власним бажанням (заява) – 6.
У підсумку залишилися кандидатами на посаду судді КС – 3.
Щодо квоти з’їзду суддів ми маємо таку інформацію щодо 16 кандидатів:
«Як повідомив голова Ради суддів України Богдан Моніч, 23 березня цього року Дорадча група експертів провела засідання, на якому підбила підсумки етапу оцінювання моральних якостей кандидатів на посаду судді КСУ. До наступного етапу фактично допущено лише три кандидати за квотою суддів. За законодавством на одну вакантну посаду має претендувати щонайменше два кандидати. Таким чином, у РСУ виникла необхідність оголошення конкурсу на ще одну вакантну посаду судді КСУ».
11 квітня 2024 року Рада суддів України ухвалила рішення оголосити конкурс на дві посади суддів Конституційного Суду України за суддівською квотою.
Отже, маємо таку статистику з кандидатів за квотою ВРУ.
Кожний другий кандидат на посаду судді КС в очах «експертів» виявився «морально нестійким». Як наслідок цього кожний четвертий учасник конкурсу відмовився спілкуватися з «експертами» ДГЕк на предмет доброчесності. А з тих 6 кандидатів, які залишилися після цього «оцінювання», кожний другий не має «належного рівня компетентності у сфері права».
Те саме стосується квоти з’їзду суддів, за якою з 16 подолали «експертний бар’єр» лише 3 кандидати. Проте щодо цих «щасливців» уже сама Рада суддів вирішила не продовжувати конкурс і оголосила новий конкурс знову на ті самі дві вакансії суддів КС.
Та сама «біда» й у парламенту: трьох «щасливців» виявилося замало для трьох вакансій.
Так «конкурсні» півроку пішли «коту під хвіст», а вакансії залишилися незаповненими.
+ + +
Коментар 5.
Як відомо, практика – критерій істини. А істина, судячи з наведених цифр, полягає в тому, що застосування закону в частині проведення конкурсного відбору на посаду судді КС свідчить про концептуальну недолугість визначеної законодавцем конкурсної процедури.
Депутати, які голосували за дані зміни до закону, схоже, не переймалися тим, що вийде на практиці із застосування його положень.
А вийшло так, що така собі «дорадча група» невідомо в чому «експертів» на підставі даного закону принизила честь і гідність кількох десятків не рядових громадян, які запропонували свої кандидатури на посаду судді КС. Чим? – Тим, що привселюдно, публічно оголосили про відсутність у них високих моральних якостей та належного рівня професійної компетентності.
Між тим, серед них такі поважні особи як діючі народні депутати України, судді різного рівня (від районного до Верховного суду), прокурори, керівні працівники Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та Правового департаменту Секретаріату Конституційного Суду України, члени Центральної виборчої комісії, а також професори: Національного університету «Києво-Могилянська академія, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Національного авіаційного університету, Національної академії СБУ, Ужгородського національного університету та інші.
Не знаю, які у кого з них моральні якості та рівень компетентності, однак стає страшно за майбутнє нашого суспільства після такої «експертної» оцінки. Це уже прямий «натяк» на аморальність і непрофесіоналізм владних та освітніх інституцій у нашій країні…
А раптом хтось із цих громадян «піде на принцип» та звернеться до суду з позовом до «дорадчої групи експертів» про захист честі й гідності? Цікаво, що скаже з цього приводу Феміда?...
Як на мене, практика переконливо підтверджує ту думку, що нав’язана суспільству хитромудра процедура відбору суддів для Конституційного Суду України вигадана для того, щоб: а) КС залишався недієздатним якомога довше; б) до складу КС потрапляли виключно «потрібні» можновладцям персони. Це не технологія добору гідних кандидатів на посади суддів КС, а технологія відсіювання "чужих" для влади претендентів під прикриттям "демократичності" та "прозорості" процесу. А заради цього про честь і гідність людини, яка визнається в Україні відповідно до статті 3 Конституції України «найвищою соціальною цінністю», законодавець непомітно може й забути…