О дискуссиях по поводу спортивного права



1. Заметки к размышлениям

Поводом к данной теме стало одно дискуссионное сообщение, о котором скажем ниже, натолкнувшее на размышления по проблеме дискуссий вообще и дискуссий о спортивных правилах в частности.  

Потому вначале некоторые соображения о дискуссиях как таковых.

Слово «дискуссия» [от лат. discussion - рассмотрение, исследование] означает обсуждение какого-либо спорного вопроса на собрании, в печати, в беседе; спор. Еще вариант: свободное публичное обсуждение какого-либо спорного вопроса (словарь иностранных слов и толковый словарь).

В обоих значениях присутствует момент спора, то есть несогласия общающихся по поводу предмета общения.

Это несогласие может касаться разных аспектов обсуждаемого предмета – от расхождений в представлении о самом предмете, его природе, сущности и границах, отличающих его от других предметов (этот момент народ уловил в разных поговорках: «на городі бузина, а в Києві дядько», «Я ему про Фому, а он мне про Ерёму», и т.п.) до различных оценок отдельных сторон предмета. А есть еще спор о методе, о различии подходов к рассмотрению обсуждаемого предмета, дискуссия о точке зрения на обсуждаемый предмет (методологический аспект).    

Этим определяется характер дискуссии и ее результат.

Но это если говорить о нормальной, классической дискуссии, в точном значении слова «дискуссия». А есть еще некое подобие дискуссии, этакий симулякр, своего рода фальшивая, показушная «дискуссия», имитация спора о чем-либо. Такое нередко случается в политических «баталиях», особенно в парламентах при принятии законов, когда депутаты как актеры разыгрывают на парламентской трибуне настоящие спектакли по одурачиванию публики.

 А теперь, с учетом этих предварительных замечаний, возвратимся к поводу появления данных заметок.

* * *

2. О дискуссиях, навязываемых публике «включением дурака».

 Сначала в футбольных новостях появилась информация следующего содержания:

По нашей информации, к началу следующего сезона текст Кодекса этики и честной игры УАФ будет обновлен, а формулировка не оставит шансов на двоякость интерпретации. Однако сначала соответствующий комитет должен получить руководителя, который будет назначен на ближайшем исполкоме УАФ. Он, по нашим данным, состоится в середине апреля", – говорится в Telegram-канале "ТаТоТаке". Напомним, ранее журналисты сообщали:  «Шахтер» стимулирует соперников «Динамо» - источник озвучил немалые суммы гонораров о стимулировании «Шахтером» соперников «Динамо» и «Кривбасса» и наоборот. Более того, подобные случаи известны даже в Первой лиге – в частности главный тренер «Ингульца» Владислав Лупашко намекал на финансовое влияние на соперников петровцев со стороны «Карпат» и «Левого берега», которые являются прямыми конкурентами за выход в УПЛ. (https://football24.ua/ru/ukraina_tag50819/)

 

Казалось бы, нужное нововведение, о котором спорить как-то даже неприлично. Разве что вызывает вопрос фраза «к началу следующего сезона текст Кодекса этики и честной игры УАФ будет обновлен» – в части срока. Почему порочную практику, которой вообще не должно быть в спорте, собираются прекращать со следующего сезона, что мешает исключить таковую немедленно? По этому вопросу и следовало бы дискутировать...

Но вот попалась на глаза такая заметка:

Президент «Вереса» Иван Надеин заявил, что не поддерживает идею запрета стимулирования клубов третьей стороной.

«Стимулирование – это, фактически, та же солидарность, только за конкретный результат. Я, как президент клуба, стимулирую своих игроков выигрывать. УАФ запретит мне стимулировать своих футболистов? Это абсурдное какое-то решение. Наши спонсоры стимулируют наши же команды занимать высокие места, от этого зависит спонсорская сделка. Это также стимуляция. Наши болельщики стимулируют наших футболистов, когда приходят на стадион и платят за билеты деньги в кассу.

Стимуляция нужна в любом бизнес-процессе. Есть рабочий, который делает свою работу и получает стимул за улучшенную работу. Если это стимул от третьей стороны, то пожалуйста. Это солидарность. Думаю, в этом ничего плохого нет. В чем здесь проблема? Это же не стимул поиграть, а наоборот – улучшить качество и эмоциональную заряженность футболистов. Если какие-то клубы между собой, то я не вижу в этом какой-то катастрофы. Если это запрещать – это неправильно», в – сказал Надеин в эфире Youtube-канала «Україна на часі».

 Здесь, конечно, можно было бы возразить по существу футбольному чиновнику клубного уровня, показав, как он жонглирует понятием «стимулирование», как не понимает значения термина «третья сторона», абстрагируясь при этом вообще от того, что речь идет об изменении правил Кодекса этики и честной игры, а не о трактовке денежными мешками «солидарности по понятиям» в сфере товарно-денежных отношений. Но даже там есть законодательное регулирование конкуренции...     

Однако, вспомнилась одна поучительная басня (И. Крылов. «Свинья»), мораль которой не мешало бы вспоминать каждому, прежде чем ввязываться в дискуссии с кем-либо и о чем-либо.

«Не дай бог никого сравнением обидеть!

Но как же критика Хавроньей не назвать,

Который, что ни станет разбирать,

Имеет дар одно плохое видеть?»

Откровенно говоря, не покидает ощущение, что президент футбольного клуба делает вид, будто не понимает, о чем идет речь в решении УАФ (как в народе говорят в таких случаях, «включить дурака»). Для чего? Чтобы вокруг вполне очевидного вопроса развести дискуссию и направить футбольные власти в какое-то «компромиссное» русло, чтобы остались лазейки для всё той же порочной практики «стимулирования» третьей стороной.

А кому это выгодно? Конечно, клубам «середнячкам» и «беднячкам» (вроде того же «Вереса»), которым «крохи с барского стола» помогают как-то выживать в этом жестоком конкурентном мире. И конечно же, «денежным мешкам», готовым купить с потрохами и этику, и честную спортивную борьбу с их принципами и правилами.

Будем всё же надеяться, что «дискуссию» по данному вопросу навязать ни публике, ни футбольным властям «включением дурака» не удастся, и решение будет принято в интересах развития украинского футбола на этических началах справедливости и честной игры. На это ведь ориентируют мировые и европейские футбольные стандарты…

* * * 

3. ПРО СПОРТ І КОМФОРТ

Чому футбольні клуби України останніми роками вилітають з усіх єврокубків на ранніх стадіях – на це питання відповідь слід шукати, вочевидь, у внутрішньому чемпіонаті. Адже практика показує, що навіть середні клуби п’яти топ-чемпіонатів досягають у єврокубках результатів вищих, ніж навіть чемпіони інших країн. А чиновники УЄФА вигадують все більш «хитромудрі» регламенти турнірів, якими багаті клуби роблять ще багатшими, а бідних з цього «свята життя» усувають геть. Те, що це ніяк не узгоджується з метою поширення і розвитку футболу в більшій кількості країн, проголошеною самими ж чиновниками єврофутболу, їх самих цікавить мало. Їм комфортніше почувати себе у «футбольній еліті». А найбільш жадібні до комфорту мріють ще більше скоротити «футбольну еліту» до СУПЕРліги.  

Вказана тенденція є настільки очевидною, що не помітити її може хіба що сліпий. З чого все починалося? – З Кубку чемпіонів та Кубку володарів кубків. Тобто ідея зводилася до змагання чемпіонів країн та змагання між володарями кубку країни. А до чого прийшли? – Країни «просіяли» через регламенти таким чином, що зараз потрапляють у єврокубковий турнір все менше чемпіонів та володарів кубків із все зростаючої кількості «відсіяних» європейських країн. Натомість у Лізі чемпіонів змагаються уже з деяких країн не те що не чемпіони, а навіть не призери чемпіонатів! Тобто від первинної ідеї не залишилося й сліду.

Це, так би мовити, зовнішній чинник, через який футбольні клуби України «відсіюються» з євротурнірів. Але ті самі футбольні європейські чиновники можуть заперечити: а хто вам заважає перемагати конкурентів у єврокубках і набирати бали для підвищення власного рейтингу?   

І на це питання уже доводиться відповідати з огляду на внутрішній чемпіонат з його чинниками. А що ми бачимо там?

Наприклад, ось таке (читаємо свіжу публікацію) :

Генеральный директор одесского «Черноморца» Анатолий Мисюра прокомментировал резонансное решение о том, что два матча первой команды его клуба с донецким «Шахтером» в рамках чемпионата Украины состоятся в Киеве. Напомним, один из этих поединков должен был состояться в Одессе, а второй — во Львове где сейчас донетчане проводят свои домашние матчи.

Напомним, по неофициальной информации, причиной таких переносов стало ультимативное поведение легионеров «горняков», которые из-за своего личного страха наотрез отказались ехать в Одессу, и, в результате, «Шахтер» уговорил «Черноморец» дважды сыграть в Киеве, на стадионе «Левый берег».

Вот что по этому поводу сказал Мисюра. Выводы относительно его формулировок предлагаем читателям сделать самим. По мнению редакции нашего сайта, комментарии тут излишни, равно как и формулировки о том, за кого в данной ситуации держат украинских болельщиков.

«Не знаю ничего об упреках (в нарушении принципов Fair Play, — прим. ред.), ведь их не читаю. Лично меня интересует команда и то, чтобы ей было комфортно. Так что наша позиция именно с тем и связана, чтобы лишить „Черноморец“ неприятной перспективы ездить в вагонах поездов по 50−60, а то и 70 часов на гостевые матчи туда и обратно, туда и обратно. Решили, что сыграть дважды подряд в Киеве будет наиболее комфортно», — приводит слова Мисюры «Спорт.ua».

На резонный вопрос, что в этой ситуации получается, что более комфортно будет как раз для «Шахтера», гендиректор «моряков» ответил: «Не знаю. Я о «Шахтере» не думаю. Я думаю только о «Черноморце».

Знайомі мотиви, чи не так? Головне, щоб було комфортно… Кому? Своїй команді, звичайно. Ну, і собі…А щодо якогось «Fair Play» – тут «моя твоя не понимает». Що це спортивний принцип, без якого спорт перестає бути тим, чим він є, чиновника клубного масштабу не обходить. Як і те, що чемпіонат проводиться під егідою УПЛ, яка об’єднує 16 клубів, а не лише «Чорноморця» з «Шахтарем» заради їх комфорту. 

То, може, пора УАФ щось підправити в регламентації чемпіонату? Заради підвищення спортивної, а не фінансової конкуренції з позиції власного комфорту…  


4. Спорт, гроші і правила (що важливіше?)

5 червня 2024 р. В Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України відбулася науково-практична конференція «Спортивне право України: теоретичні і практичні проблеми формування галузі», на якій було обговорено питання переважно теорії регулювання спортивно-правових відносин, без якої практичне регулювання їх нормами права стикається з різними колізіями.

Одну з таких колізій демонструє англійська Прем’єр-ліга, в якій виник конфлікт з останньою чемпіона Англії футбольного клубу «Манчестер Сіті».

"Манчестер Сіті судитиметься з англійської Прем'єр-лігою через правила угод з асоційованими сторонами, передає видання The Times.

"Містяни" хочуть позбутися запроваджених у 2021 році правил, які були відповіддю на поглинання Ньюкасл Юнайтед Фондом державних інвестицій Саудівської Аравії. Вони були покликані підтримувати конкурентоспроможність чемпіонату, не даючи клубам підписувати надто роздуті спонсорські угоди з компаніями, пов'язаними з цими ж клубами.

Як повідомляється, у Манчестер Сіті стверджують, що вищезгадані правила заважають їм отримувати більше прибутку від комерційних угод. Слухання в цій справі стартують у понеділок, 10 червня. Вони триватимуть два тижні.

У клубі вважають, що правило є дискримінаційним стосовно них і було встановлено, щоб придушити їхній розвиток. На слуханнях Манчестер Сіті також стверджуватиме, що поточна система АПЛ, згідною з якою 14 із 20 клубів мають підтримати те чи інше рішення, щоб воно було прийнято, є несправедливою. Тим не менш, повідомляється, що більшість колективів турніру стали на його ж бік. Деякі суперники "містян" вважають, що те, що вони роблять, може знищити конкурентоспроможність найпопулярнішої ліги світу. Скасування правил, на їхню думку, може збільшити прірву між уже багатими клубами АПЛ і рештою команд.

Манчестер Сіті також звинувачує англійську Прем'єр-лігу в тому, що вона не регулювала витрати в епоху домінування Манчестер Юнайтед у 1990-х і 2000-х роках, кажучи, що нинішні правила означають, що вони не зможуть монетизувати свій бренд так, як це вдалося їхнім сусідам в епоху сера Алекса Фергюсона.

"Містяни" також стверджують, що у більш вигідному становищі також перебувають лондонські клуби, оскільки вони нібито можуть встановлювати вищі ціни на квитки, ніж команди з півночі. Нагадаємо, у листопаді має відбутися окреме слухання щодо 115 ймовірних порушень Манчестер Сіті фінансових правил АПЛ. У клубі заперечують свою провину." 

 Додамо до цього ще одну публікацію на згадану тему.

 «Как сообщает телеграм-канал «Бомбардир» со ссылкой на The Times, «Манчестер Сити» решил подать иск против АПЛ из-за ограничений по правилам коммерческих и спонсорских сделок, принадлежащих или связанных с владельцами одного клуба.

Сейчас эти правила требуют независимой оценки сделок на предмет справедливой рыночной стоимости, что «горожане» считают незаконным и несовместимым с законодательством Великобритании о конкуренции.

Эти спонсорские сделки связаны с 115 обвинениями чемпионов Англии в нарушении правил финансового фэйрплей с 2009г., из-за чего «Сити» могут отправить в низшие лиги Англии. Именно поэтому «горожанам» очень важно выиграть это дело в АПЛ.

В то же время они уже подготовили 165-страничный документ, который утверждает, что они являются жертвами «дискриминации». Также там описываются правила, которые якобы были одобрены соперниками, чтобы подавить их успех на поле.

Другими словами, «Сити» выступает против контроля, без которого любые сделки можно оценивать в условные £300 млн.»

 Тут ми стикаємося з новою ситуацією в юриспруденції, а саме - виникнення суперечності між національною галуззю спортивного права та національним законодавством інших галузей права, зокрема, комерційного права в частині конкуренції, та фінансового права.

Цікава ситуація виникає також у самому спортивному праві з приводу регулювання правил колективним рішенням учасників турніру, за якої не виключається змова частини учасників проти певного футбольного клубу. Дещо аналогічне ми бачимо в Україні стосовно визначення офіційного транслятора матчів чемпіонату за колективним рішенням клубів.  

З точки зору інтересів спорту, очевидно, необхідно, щоб спортивна діяльність не могла бути закреслена інтересами та діяльністю комерційною. Для спортсменів, тренерів, уболівальників повинно виглядати і виглядає не тільки несправедливим, а й неправомірним в логіці спортивного права, коли, наприклад, футбольна команда виграла чемпіонат країни завдяки нелегкій праці спортсменів, тренерів, спортивних лікарів, а через проблеми у неякісній бухгалтерії клубу і через хитромудрі правила фінансових навколоспортивних ділків результат майже річного змагання зводиться до нуля й відкидається геть, і спортсменів разом з тренерами сплавляють у турніри нижчого рангу.

На сайті з аналогічного приводу уже публікувалися замітки (див.: «Безнаказанность = двойное наказание? (о «неспортивной» арифметике спортивной Фемиды)».

Отже, конфліктна практика набирає обертів. Схоже, потрібна буде допомога наукової теорії, яка б визначила принципи розмежування та взаємодії спорту з його грошовою оцінкою, права спортивного з комерційним тощо.